Три причини, за якими найчастіше з'являється дитяча тривожність

1. Перша причина - неуспішність в особистій реалізації. Коли дитина не відчуває себе потрібной і успішной - це найшвидша злітна смуга для того, щоб він піднявся в небо тривожності. Коли немає похвали, ні зауваження успіхів дитини.

2. Друга причина - сімейні відносини. Коли дитина бачить тривожні моделі реагування в конфліктній ситуації. Коли взагалі дитина бачить тривожних дорослих в своєму середовищі.

3. Третя причина - соматичні порушення. Під соматичними порушеннями мається на увазі тривалі або часті хвороби, які пов'язані з тим, що дитина знаходитися постійно під якими - то больовими відчуттями, які роблять для нього саме сприйняття життя дискомфортним.

Рекомендації з подолання підвищенної тривожності в дітей

1.Налагодьте взаємини з дитиною, щоб вона відчувала себе спокійно і впевнено:

•слухайте свою дитину;
• проводите разом з нею якомога більше часу;
• розповідайте їй про свої дитячі вчинки, перемоги і невдачі;
якщо в сім'ї кілька дітей, намагайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, але і зумійте приділити увагу кожному окремо.

2. Слідкуйте за собою, особливо якщо Ви перебуваєте під дією стресу і Вас легко вивести з рівноваги. У цьому випадку краще відкласти спільні справи з дитиною (якщо це, звичайно, можливо).

3. У ті хвилини, коли Ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе щось приємне, те, що могло б Вас заспокоїти: прийміть душ, випийте чаю, послухайте улюблену музику і т.д.

4. Слідкуйте за своєю мовою. Намагайтесь, щоб тон голосу був спокійним, доброзичливим. Навіть якщо дитина завинила, намагайтеся не кричати на неї, і вже у жодному випадку не погрожуйте. Краще розібрати неприємну ситуацію в спокійній обстановці, коли і дитина, і дорослий заспокояться і будуть готові до діалогу.

5. Приймайте Вашу дитини безумовно, тобто любіть її не за те, що вона красива, розумна, відмінниця, помічниця і т.д., а просто так, просто за те, що вона є.

Поради від психолога: як підвищити навчальну мотивацію дитини

1. Підтримувати допитливість

Насамперед дуже важливонезадушити витоки внутрішньої мотивації,коли маленька дитина намагається пізнавати йдосліджувати світ, ставить батькам багато запитань.

2. Враховувати індивідуальні особливості дитини, їївподобання

Дитячий тасімейний психологСвітлана Ройзрекомендує батькам стежити затим, куди тягнеться природна мотивація дитини,щоїїцікавить. Дитина має відчувати себе повноцінним учасником навчального процесу, додумок іпочуттів якого прислухаються, анеігнорують. Дозволяйте дитині змінювати свої уподобання тазахоплення, шукати себе врізних формах ірізновидах діяльності.

3. Допомогти дитині сформувати навички навчальної діяльності

Навчіть дитину вчитися, допоможіть опанувати вміння знаходити, запам’ятовувати, застосовувати знання. Розвивайтекритичне мислення дитини,привчайте досамоконтролю.

Батьки незавжди зможуть контролювати навчальний процес. Аякщо мова йде про підлітка, токонтроль ізовсім може бути відсутнім.

Допоможіть дитині навчитися правильнорозподіляти свій час інавантаження,адже під час підготовки доводиться наякісь завдання іпредмети виділяти більше часу, наякісь— менше. Цедопоможе школяру стати більш організованим іпродуктивним.

4. Давати простір для самостійності такреативності.

Важливо створити для дитинизону розвитку, анеробити занеїте, щовона може (хоч ізтруднощами) виконати сама. Наприклад, неварто показувати, яквирішувати задачу, виконуючи їїзамість дитини. Краще створити таку ситуацію, коли хочаб частину завдання дитина робить сама.

5. Створювати ситуації, вяких помилки єнормою, частиною процесу засвоєння знань (частиною досвіду, гри, необхідною умовою для того, щоб навчитися)

Вчіть дитину перетворювати будь-яку помилку взасіб розвитку,анепривід для звинувачень. Адже коли мисваримо дитину запомилки, внеї з’являється страх невдачі, щоможе стати першим кроком нашляху додемотивації.

6. Хвалити дитину заїїзусилля

7. Некритикувати, непорівнювати зіншими

8. Дозувати навантаження

Обов’язково дотримуйтесябалансу між навчанням івідпочинком дитини.Недопускайте надмірного навантаження, оскільки саме воно часто стає причиною спаду інтересу допроцесу отримання знань.

Рекомендації батькам з профорієнтації:

1. Інформацію про професійні плани дитини можна одержати тільки в ході відвертої розмови з нею, ні в якому разі не на бігу. Найкраще завести розмову як би «до речі». При цьому намагайтеся проявляти терпіння, такт і щиру зацікавленість.
2. Якщо старшокласник не може чітко сформулювати свої плани, треба спробувати зрозуміти, з чим це пов'язано.
3. Корисно запропонувати дитині попрацювати на осінніх або зимових канікулах, вибравши якесь конкретне заняття.
4. Якщо Вас засмучує професійний вибір дитини, не відмовляйте його і не забороняйте йому щось категорично. Намагайтеся з'ясувати, на чому грунтується його вибір.
5. Якщо старшокласник тільки мріє, а нічого не робить, треба допомогти йому скласти конкретний план, обговоривши, скільки часу у нього є і що необхідно встигнути.
6. Допоможіть своїй дитині підготувати «запасний варіант» на випадок невдачі на обраному шляху.
Немає проблем у тих мам і тат, чиї діти з ранніх років мріють про кар'єру лікаря, космонавта чи юриста і з завзятістю вивчають підручники, готуючись до вступу у вуз. Втім, за запевненнями фахівців, таких дітей меншість, набагато більше тих, у кого вибір професії викликає серйозні сумніви і труднощі. Що робити батькам у такій ситуації? Розгортати серйозну профорієнтаційну роботу! Причому питання про те, куди піти вчитися, краще починати вирішувати ще у 8-9-му класі.

Пам'ятка обираючому професію

1. Вибір професії - складний і відповідальний крок у твоєму житті.
2. Не надавай вибір своєї майбутньої професії нагоді.
3. Користуйся інформацією професіоналів.
4. Професію треба обирати свідомо, з урахуванням своїх здібностей, внутрішніх переконань (тільки байдужі йдуть куди доведеться), реальних можливостей, зваживши всі «за» і «проти».

З ЦІЄЮ МЕТОЮ:

• Вивчи глибше самого себе: розберися в своїх інтересах (що тобі цікаво на рівні хобі, а що може стати професією), схильності, особливості свого характеру і фізичних можливостях.
• Подумай, які у тебе сильні і слабкі сторони, головні і другорядні якості.
• Ознайомся з професіями, які відповідають твоїм інтересам і здібностям. Прочитай більше книг, статей, журналів.
Окресли попередньо избираемую професію або групу споріднених професій.
• Поговори з представниками обраних професій, постарайся побувати на робочому місці цих фахівців, ознайомся з характером і умовами праці. Продумай, як, де і коли можна спробувати свої сили в цій справі практично і - дій!
• Ознайомся з навчальними закладами, в яких можна здобути обрану професію.
• Зістав свої особисті якості і можливості з характером тієї професії, яку ти вибрав.
• Прийнявши рішення, не відступай перед труднощами. Будь наполегливий у досягненні намічених цілей.

Наша увага – це найкраща профілактика !

Наша увага – це найкраща профілактика!

3 ПОМИЛКИ БАТЬКІВ ЯКІ ВОНИ ДОПУСКАЮТЬ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ

Всі батьки хочуть, щоб їх малюк успішно розвивавалися і виконували різні завдання. На це витрачається маса часу і енергії. Але буває так, що дитина відмовляється займатися, протестує і істерить. Батьки нервують і дратуються, що вони роблять не так?

1. Дають дитині складні завдання.

Часто батьки намагаються навчити дитину, тому, що йому ще не під силу, наприклад вчать трирічних читати і рахувати.

Як бути?

- починати з простих завдань і поступово збільшувати складність. Наприклад, не потрібно висипати відразу всю коробку з пазлами перед дитиною. Дитина побачить, що їх багато і з - за великої кількості деталей може зникнути інтерес до пазлів. А почати краще з 2 - 4 деталей, а потім поступово додавати кількість.

- якщо дитина на кожному занятті не може навіть з вашою допомогою виконати завдання, то спробуйте прибрати його на деякий час.

- якщо заняття під силу і побудовані від простого до складного, то у дитини підвищується самооцінка, впевненість в собі.

2. Не враховують тривалість заняття відповідно до віку.

Що робити?

Звернути увагу на тривалість заняття. Проводити заняття, наприклад, в 4 роки - не більше 15 - 20 хв

3. Не враховують час занять.

Заняття можуть проводитися перед сном. Дитина вже втомилася. І після занять може відбутися сплеск енергії, що призводить до пізнього укладання і негативно впливає на мотивацію дитини до занять.

Як уникнути труднощів у адаптації першокласників?

Більшість випускників дошкільних закладів бажають учитися у школі і мають намір робити це добре. Вони нетерпляче чекають на перше вересня і радісно йдуть до школи. Згодом їхнє життя наповнюється багатьма вимогами, обов’язками та обмеженнями. Виникає емоційно-стресова ситуація: змінюється звичний стереотип, зростає психоемоційне навантаження. Від того, як пройде процес адаптації до навчання, здебільшого залежить працездатність і успішність дитини у школі.

Психологічна готовність до школи розглядається як комплексна характеристика дитини, комплекс психічних якостей, потрібних дитині для успішного навчання у школі. Ці якості згруповані в основні компоненти психологічної готовності до школи:

• інтелектуальна(кругозір, ерудиція, навички, знання, уміння);
• мотиваційна(цікавість, позитивне відношення до школи і навчання «не ігровий мотив»);
• емоційно-вольова(емоційна стійкість психіки, адекватна самооцінка, розвиненість вольових характеристик, довільність поведінки);
• комунікативна(готовність до спілкування з однокласниками та вчителем).

Адаптація – це процес пристосування до успішного функціонування у певному середовищі і здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку. Допомогти дитині успішно пройти період адаптації дитини до школи в першому класі – завдання вчителя, шкільного психолога і батьків.

Головне пам’ятати:по-перше – діти, не готові до навчання, можуть учитися, але потребують спеціального підходу; по-друге, психологічна функціональна неготовність дитини до навчання не існує сама по собі, вона тісно пов’язана зі здоров’ям дитини і батьки мають подбати про це заздалегідь.

У процесі адаптації до школи дитина повинна успішно вирішити для себе такі проблеми:

• Дисципліна;
• Нове середовище спілкування;
• Розвиток відповідальності, самостійності;
• Прийняття норм і правил соціальної поведінки та навчальної діяльності в школі.